Таро спочатку було створене для гри
Історично Таро не створювали для ворожіння. Усі колоди Таро спочатку друкувалися для гри в тароккі (Tarocchi). Навіть розкішні індивідуальні колоди, створені на замовлення, зокрема Сола-Буска та Вісконті-Сфорца, були призначені для карткової гри.
Тароккі: складна карткова гра для трьох або чотирьох гравців, за своєю складністю приблизно порівнянна з преферансом. У грі використовувалася фактично вся колода, а метою було набрати 21 очко. Правила гри не були стабільними: вони змінювалися залежно від часу, місця та конкретного варіанта гри.
Традиція гри в тароккі збереглася й донині.
Буржуазне Таро: новий етап розвитку колоди
Наступним важливим етапом в історії Таро стало буржуазне Таро (Bourgeois Tarot). Його поява пов’язана не лише зі зміною художнього оформлення карт, а й із важливими технічними нововведеннями.
Однією з головних особливостей буржуазного Таро стала дзеркальна, або оборотна, композиція карт. Це означало, що зображення на карті можна було прочитати незалежно від того, яким боком карта знаходилася в руці гравця.
На старших арканах з’явилися різноманітні мініатюрні сцени, що зображували події та епізоди повсякденного життя. У молодших арканах придворні карти просто відображувалися дзеркально.
Таке рішення було насамперед практичним і пов’язаним зі зручністю гри. Воно стало можливим лише тоді, коли європейська поліграфія XIX століття досягла достатнього технічного рівня. Одним із тих, хто запропонував цей принцип, був Вюст.
Ще одним важливим нововведенням стали кутові індекси карт. Вони дозволяли швидко визначати карту, не розгортаючи її повністю, і стали важливим елементом подальшого розвитку гральної колоди.
Чому Таро називають буржуазним
У XIX столітті існувало приблизно п’ять-шість основних ліній розвитку буржуазного Таро.
Назва «буржуазне Таро» пов’язана насамперед із характером його ілюстрацій. На картах більше не зображується середньовічне життя або традиційні середньовічні іконографічні образи. Натомість карти показують повсякденне життя міщан і містян.
У сюжетах з’являються як міські, так і сільські мотиви, побутові сцени та звичайні життєві ситуації. Таро поступово стає відображенням того світу, у якому жили його сучасники.
Tarot Nouveau — французька версія буржуазного Таро
Tarot Nouveau є французькою версією буржуазного Таро. У ньому продовжують розвиватися характерні для цього напряму принципи: сучасна сюжетна образність, дзеркальне зображення фігурних карт та кутові індекси.
Таким чином, Tarot Nouveau є частиною ширшого процесу трансформації Таро в XIX столітті, коли колода дедалі більше пристосовувалася до практичної карткової гри.
Австрійське Таро та образи народів імперії
Особливо цікавим є розвиток буржуазного Таро в Австрії.
Австрійські колоди починають зображувати життя різних народів, які проживали на території імперії. У карти входять локальні культурні образи, одяг, побут і сцени повсякденного життя.
Одним із таких регіонів була Галичина, яка входила до складу Австрії. Тому цілком закономірним стало виникнення варіантів Таро, у яких відображалося саме галицьке життя.
Галицьке Таро: Лемберг — сучасний Львів
У місті Лемберг, сучасному Львові, галицьке Таро друкували щонайменше дві поліграфічні установи. Саме тому цей варіант колоди отримав назву Галицьке Таро.
Його поява є частиною загального розвитку буржуазного Таро в Центральній Європі. Локальні сюжети перетворювали колоду на відображення конкретного культурного середовища, а не просто на універсальний набір традиційних алегоричних образів.
Від буржуазного Таро до сучасних гральних карт
Значення буржуазного Таро для історії карт значно ширше, ніж може здатися на перший погляд.
Буржуазне Таро стало одним із ключових попередників звичайної гральної колоди в тому вигляді, у якому ми знаємо її сьогодні. Дзеркальні зображення та кутові індекси були важливими кроками на шляху до сучасної конструкції гральної карти.
Сучасна гральна колода сформувалася через поступове вилучення старших арканів із буржуазного Таро. Від старших арканів у ній фактично залишився лише Дурень, який згодом трансформувався в джокера.
Російська колода та буржуазне Таро
Окремим розвитком цієї традиції стала так звана російська колода. Це було окреме замовлення, виконане в тому самому стилі буржуазного Таро.
У ній придворні персонажі були представлені як члени та родичі імператорської родини. Старші аркани для цієї колоди вже не були потрібні, оскільки в Росії використовували простіші карткові ігри, зокрема Дурня, підкидного.
Гра тароккі до Росії не дійшла, оскільки її складна система виявилася непридатною для місцевої карткової традиції, де перевага надавалася простішим іграм.
Таким чином, історія сучасних гральних карт безпосередньо пов’язана з історією Таро. Те, що сьогодні сприймається як дві різні традиції — Таро та звичайні гральні карти, — історично має спільне коріння. Важливу роль у цьому процесі відіграло буржуазне Таро XIX століття, яке поєднало нову художню мову, дзеркальну композицію та кутові індекси й стало важливим етапом на шляху до сучасної гральної колоди.
Від Таро до сучасних гральних карт
Саме тут історія буржуазного Таро виходить далеко за межі історії Таро.
Дзеркальні фігурні карти та кутові індекси, які спочатку були практичним рішенням для гри в тароккі, стали основою конструкції сучасної гральної карти (французької колоди). Буржуазне Таро фактично стало одним із ключових етапів переходу від традиційної тарокової колоди до звичної нам системи гральних карт.
Поступово, в регіонах, де були популярні простіші карткові ігри (наприклад, брист или скат), потреба в складній грі з великою кількістю козирів (Таро) зникала. Колоди трансформувалися, але технічні інновації, винайдені для тароккі, залишилися в стандартних гральних картах назавжди.