XX Суд: історія аркана

Якщо досі ми аналізували складні сюжети Великих Арканів Таро, то XX аркан «Суд» є найвищою вершиною цього метафізичного ландшафту.

Складність для сучасника таких арканів, як Повішений, Диявол, Дурень чи Зірка — це лише пів біди. Головна проблема полягає в тому, що сучасник абсолютно відірваний від християнської схоластики через відсутність її систематичного вивчення. Без знання томізму, неоплатонізму та пізньосередньовічного богослов’я Таро неминуче спрощується до побутового окультизму чи поп-психології.

Щоб зрозуміти Таро, необхідно розуміти християнство, оскільки Таро — це суто європейська християнська система символів та графічних мемів. Звичайно, для розшифрування Таро необхідні елементарні знання історії Європи на рівні, дещо вищому за той, який дає середня школа. Проте без розуміння християнства жодна історія не допоможе.

Чи закликає автор вивчати християнську етику в школі? Ні. Державна школа в нас відокремлена від церкви, як і сама держава. Крім того, вважати пострадянський простір християнським — це велика ілюзія. Здебільшого це простір побутового атеїзму, правового нігілізму та глибокої культурної необізнаності. Якщо 75 років нищити та репресувати інтелектуальну еліту, то цілком логічно у підсумку отримати суспільство, позбавлене культурного фундаменту.

Власне, одна з цілей, яку переслідує цей курс лекцій, — підвищення рівня знань української спільноти до європейського, розширення предметного апарату та термінології саме в україномовному просторі. Розвиток українського контенту на Таро-тематику та відокремлення української школи Таро від російської. Оскільки за час війни українська школа Таро вже склалася, їй, як і будь-якій науці, не вистачає контенту та термінології, яку ми звикли вживати російською.

Стань незрозумілим для противника — простий принцип виокремлення. Будуй фундамент власним мірилом. І якщо для цього вже існує шкала європейського мистецтва, оскільки ми як нація розвиваємося в зоні римського права та грецького гуманізму, то вибір християнської схоластики очевидний.

Страшний Суд на полотнах Ренесансу

Якщо середньовічна іконографія Страшного суду мала на меті перш за все викликати священний жах (timor Dei) та викласти суху догматику для необізнаних, то Ренесанс перетворив Страшний суд на найвищий космологічний та анатомічний детектив.

Ренесансні майстри — це люди, які вже прочитали Платона в оригіналі, розтинали трупи разом із медиками та сприймали людське тіло не як «мішок із гріхом», а як мікрокосм, створений за образом і подобою Божою.

Коли вони малювали Страшний суд, вони малювали не просто трибунал — вони малювали фазовий перехід усієї матерії.

Джотто ді Бондоне: фреска в Капелі Скровеньї

Падуя (близько 1305 року)

У його «Страшному суді» вперше з’являється фізичне відчуття простору та чітка геометрична логіка. Христос у Джотто сидить у світловому овалі, це прямий схоластичний мем, де Христос постає як Primum Mobile (Першодвигун) Арістотеля та Томи Аквінського. Нагорі композиції два ангели буквально згортають небо у сувій, за яким відкриваються золоті двері Нового Єрусалима. Ангели з сурмами розташовані чітко під Христом, пробуджуючи мертвих із кам’яних саркофагів. Простір розділено на дві половини: пекло та рай.

Лапчастий та розквітлий хрести

Лапчастий хрест формувався у ранньому Середньовіччі передусім із практичних міркувань. Його геометрія — зі звуженням у центрі та різким розширенням на кінцях у широкі «лапи» — дозволяла здалеку розпізнавати лицаря на полі бою, тому у 1147 році Папа Євгеній III дозволив наносити його червоною фарбою на мантії та щити тамплієрів. В українській традиції ця форма закріпилася як козацький хрест, що прикрашав полкові корогви й печатки Війська Запорозького, а сьогодні виступає основою емблем Збройних сил, Служби безпеки та Прикордонної служби України. Цю ж військову функцію та лаконічну форму успадкували й інші європейські ордени, зокрема Залізний хрест Тевтонського ордену та сучасного Бундесверу.

Розквітлий хрест має сакрально-орнаментальне призначення. Його промені закінчуються стилізованими пелюстками, пуп’янками квітів або геральдичними ліліями, уособлюючи богословську ідею Дерева Життя, розквіту після Воскресіння та дівочої непорочності. Яскравим прикладом такої пластики є Окситанський хрест Тулузи з його дванадцятьма кульками, що символізують апостолів. В історії бували й випадки синтезу цих двох типів: португальський Орден Христа, який став прямим спадкоємцем тамплієрів, поєднав строгу військову лапчасту основу з розквітлою символікою, створивши свій знаменитий двоколірний хрест із підрізаними під кутом кінцями.

Головний поділ між цими знаками полягає у їхніх первинних завданнях. Якщо лапчастий хрест виник як марка військової ієрархії для бою, то розквітлий хрест несе династичний, богословський та сакральний зміст.

Оскільки ми з’ясували, які хоругви в янголів, час перейти до самих янголів.

Нас цікавить група ангелів Апокаліпсиса (Angeli tubicini), які сурмлять у чотири сторони світу, щоб розбудити мертвих із гробниць. В італійському Ренесансі, перш ніж стати суто канонічним сурмлячим ангелом Страшного суду, ця фігура була персоніфікацією Слави, Поголосу та Історичної пам’яті.

«Суд» з колоди Карла VI

Стяг Тамплієрів на сурмі янгола.

Коли Вейт замовляв Памелі Сміт цей малюнок, він не «шифрував тамплієрів». Він просто взяв стандартний іконографічний атрибут Воскресіння, який був на сотнях середньовічних картин, і помістив його на прапор сурми. Для Вейта тамплієрський вектор був лише відгалуженням від первинного кабалістично-християнського архетипу, оскільки британці не були в контексті європейської боротьби з протестантами, тамплієрами тощо.

Оскільки Англія з кінця XVI століття стала «безпечною гаванню» для біженців (гугенотів, кальвіністів, протестантів з усього континенту), для британської свідомості католицький континент асоціювався з Інквізицією, авторитаризмом та спаленнями. А сама Британія — з притулком свободи та розуму. Саме тому, коли британець Вейт створював свій 20-й аркан «Суд», він не розумів зміст прапору янгола.