Історія Таро в європейському мистецтві

Ця стаття відкриває авторський цикл академічних викладів, присвячених дослідженню історії європейського Таро. Головним матеріалом для аналізу слугуватимуть зображення на так званих Старших Арканах Таро, адже саме карти Таро є фундаментальним ключем до розуміння європейської душі та історії політичного й соціального устрою Європи.

Етимологія назви

Слово «Таро» потрапило до слов’янських мов як транслітерація з французької, де воно пишеться як Tarot із невимовною літерою «т» на кінці. Вважається, що цей термін походить від давнішого італійського слова Tarocchi.

Проте відомий окультист ХІХ століття Макгрегор Мазерс у своїх працях наводив кілька анаграм, які утворюються від цього слова:

• єврейське Тора (закон);
• Троа (брама);
• латинське Рота (колесо);
• Арат (воно говорить або благає);
• а також імена давньоєгипетських божеств Таор (богиня темряви) та Атор чи Хатор (богиня радості).

Попри давність витоків, система Таро залишається живою, вона еволюціонує, продовжуючи змінюватися разом із суспільством.

Перші документальні свідчення

Колода Таро поділяється на дві основні частини: Старші та Молодші аркани. Традиційні гральні карти є лише спрощеною версією цієї давньої системи.

Документально поява подібних карт у Західній Європі зафіксована не пізніше початку XIV століття — перша письмова згадка про них датована 1328 роком у хроніках французького літописця Ріно Контрофера. Попри офіційні заборони Ватикану, картярські ігри набули шаленого поширення в Європі.

Початок формування

Щодо походження Таро існує безліч гіпотез, які зводять його витоки до Давнього Єгипту, Китаю чи Індії. Проте семіотична та символічна мова Таро має виключно європейський характер. На картах немає східних елементів — ані слонів, ані багаторуких божеств, ані концепцій інь-ян чи ісламської символіки.

Натомість в основі арканів лежать:

• європейські лицарські традиції;
• філософія Платона;
• християнський містицизм;
• гностицизм;
• європейські язичницькі міфи;
• герметизм та кабала.

За своєю структурою Велика колода містить 22 Старші аркани, що виконують роль козирів. Число 22 прямо відповідає кількості літер у єврейському алфавіті. Нумерація цих карт починається з нуля (аркан Шут або Дурень) і закінчується номером 21 (карта Світ).

Молодші аркани містять 56 карт, розділених на чотири масті: жезли, мечі, кубки та динарії (монети). Кожна масть має числові карти від туза до десятки та чотири фігурні карти: паж (валет), лицар (вершник), королева та король. Назви мастей чітко вказують на те, що ці карти проходили через руки хрестоносців та лицарів Грааля.

Ранній італійський період

Найдавніші збережені карти Таро були створені у Північній Італії в XV столітті. Серед них виділяється група колод Вісконті-Сфорца, виготовлених на замовлення міланських герцогів.

Паралельно у другій половині XV століття в Італії з’явилися гравюри, відомі як «Тароккі Монтенья», хоча авторство Андреа Монтеньї зараз спростовано. На відміну від звичайних колод, «Тароккі Монтенья» складалися з 50 карт, розділених на п’ять груп по 10 карт, і взагалі не призначалися для гри. Вони слугували мнемонічним інструментом у Платонівській академії Марсіліо Фічіно у Флоренції для вивчення нових філософських концепцій. Гра була лише формою, яка допомагала засвоювати складну космогонію та устрій соціуму.

Символізм Таро тісно пов’язаний із містицизмом бідних лицарів Христа і храму Соломона, більш відомих як тамплієри. Як приклад, можна розглянути картину Сандро Боттічеллі «Паллада і кентавр», яка фактично є алегоричним перекладенням карти «Сила», де лев замінений кентавром, а колона — важкою алібардою, поєднуючи символіку Таро із космогонією спадкоємців розгромленого ордену тамплієрів.

Епохи розвитку Таро

Історично матеріал Таро можна розділити на три епохи:

1. Перша — середньовічна система (староміланські карти та «Тароккі Монтенья»).
2. Друга — Таро Високого Відродження, більш відоме як Марсельське Таро.
3. Третя — пізніші авторські системи XIX–XX століть, такі як Таро Тота Алістера Кроулі чи колода Райдера-Уейта.

Марсельське Таро вирізняється підкреслено лубочним, простим і яскравішим стилем. Спрощення техніки мало на меті поширити філософські ідеї серед найширших верств населення. Назва «Марсельське», ймовірно, походить не від міста Марсель (найстаріша збережена колода цього типу була надрукована в Парижі Жаном Нобле у XVII столітті), а від імені Марсіліо Фічіно. Саме Фічіно трансформував середньовічні образи: наприклад, триумфальна колесниця у його трактуванні стала символом людської душі, яка за Платоном є безсмертною та слугує ключем до пізнання світу.

Значення Таро в історії Європи

Для розуміння впливу Таро на західне суспільство варто подивитися на перший та останній Старші Аркани:

• Перша карта — Дурень (Джокер, Дурник, Профан). Це другий за поширеністю символ у західній цивілізації після Ісуса Христа. Він виник на перетині хтоничних європейських міфів, страхів, надій та прагнення свободи.
• Остання карта — Світ. Вона зображує досконалу людину, божественного гермафродита або Адама Кадмона.

Таким чином, ряд Великих Арканів починається з необізнаного неофіта й завершується людиною, яка стоїть на порозі божественності.

У праці Роберта О’Ніла ця послідовність описується як тривала подорож душі крізь тернії та випробування заради накопичення досвіду. Оскільки такий масштабний досвід неможливо здобути за одне земне життя, система Таро містить у собі головний єретичний постулат — концепцію переселення душ (метемпсихоз). Це прямо суперечить офіційній християнській догматиці, згідно з якою людина живе лише один раз і після смерті чекає на Страшний суд у своєму ж тілі. Водночас у Кабалі існує тотожне метемпсихозу поняття Гілгул.

Таємна мова символів

Через жорсткий конфлікт із церковними догмами, переслідування інквізиції, розгром тамплієрів та масову неграмотність населення смислові ключі до розуміння Таро тривалий час зберігалися в найсуворішій таємниці та були частково втрачені.

Проте сучасні методи досліджень, що базуються на аналізі великих масивів даних, дозволяють відновити ці зв’язки. Оскільки з XV століття реальна влада в Європі змістилася в закулісся, а ключові рішення приймалися вузьким колом осіб, протягом століть там сформувалася специфічна мова символів, у витоках якої стоять саме Великі Аркани Таро.

Символи мають глибоку архаїчну природу й сягають дописемної епохи, коли вони слугували згорнутими мнемонічними програмами складних сюжетів. Головна особливість символу полягає в тому, що він ніколи не належить лише одному часовому зрізу культури — він пронизує її крізь віки.

Про автора

Марінова О. В. автор колоди Таро Tarocchi Rossi/«Червоне Таро» та посібника «Посібник до системи Таро».

Колода створена на основі європейської (континентальної) традиції Таро. Авторка зберігає традиційну структуру системи, працюючи з класичною символікою та водночас пропонуючи власне художнє прочитання образів.

«Червоне Таро» — це авторська система, у якій символи, композиція та образи поєднані в цілісну мову колоди, а посібник допомагає послідовно розібратися в її структурі та принципах роботи.

Далі буде

У наступних публікаціях ми вирушимо в інтелектуальну мандрівку галереями, архівами та храмами Європи, аби розкрити першоджерела Старших Арканів у середньовічному мистецтві та архітектурі.