ІІ Жриця: історія аркану

Перше ім’я аркана

La Papessa (Папеса), що буквально означає «жінка-папа». Для середньовічної свідомості цей образ був не просто символом, а прямим викликом церковним догмам, адже офіційний католицизм суворо забороняв жінці мати священницький сан.

Історичне підґрунтя карти спирається на реальну та надзвичайно популярну середньовічну історію про Папесу Іоанну (IX ст.) — жінку, яка під виглядом чоловіка зійшла на папський престол. Реалістичність і резонанс цієї історії були настільки сильними, що в церковній практиці Ватикану дійсно з’явився специфічний ритуал: використання «дірявого крісла» (Sella Stercoraria) для підтвердження чоловічої статі новообраного папи.

Проте образ Папеси сягає ще глибше — він безпосередньо пов’язаний із постаттю Марії Магдалини, яку в ранньохристиянських та апокрифічних традиціях називали «апостолом серед апостолів». В образотворчому мистецтві (особливо в італійському живописі Проторенесансу) та в ранніх колодах Таро (зокрема в Таро Розенвальда / Rosenwald Tarot, бл. 1500 р.) Папеса постає саме як символ жіночого священства.

Від дияконес до заборони «жіночого деканату»

У ранньохристиянських громадах жіноче священство не було чимось аномальним. Жінки відігравали ключові ролі у поширенні віри, виконуючи функції дияконис (а в деяких регіональних церквах — і священницькі обряди). Вони хрестили, навчали та керували громадами нарівні з чоловіками, спираючись саме на спадщину Магдалини як першого свідка Воскресіння.

Проте в міру того, як Церква перетворювалася на жорстку патріархальну інституцію, вплив «жіночого деканату» почав систематично знищуватися. Починаючи з Лаодикійського собору (IV ст.) та подальших папських декретів, церковна ієрархія поступово витіснила жінок із будь-яких літургійних та адміністративних посад, повністю заборонивши жіночий висвячений сан.

Вісконті-Сфорца

На картах Вісконті відтворено постать сестри Манфреди з роду Піровано — родички сімейства Вісконті. Вона була лідеркою єретичної секти «гульєльмітів». Сектанти вірили, що духовна вчителька Гульєльма Богемська була втіленням Святого Духа на Землі, а сестра Манфреда мала стати першою у черзі «жінок-пап», які реформують церкву. У 1300 році сестру Манфреду за вироком інквізиції спалили на вогнищі. Ця портретна карта говорить нам про однозначне розуміння аркану La Papessa.

Таро Розенвальда

Особливе місце в еволюції Аркана посідає Таро Розенвальда (бл. 1500 року). На цій гравюрі Папеса постає в унікальній іконографії: вона зображена з розпущеним волоссям, у папській тіарі, але без посоха. Замість нього у її руках — книга та ключ.

У цій колоді Аркани Папеса та Папа виступають як пара (Духовна Мати та Духовний Батько), де кожна деталь створює глибоку дзеркальну символіку:

• Книга: у Папи книга в руках розкрита як догматичне вчення. У Папеси книга закрита.
• Ключ: ключ Папи спрямований донизу, що символізує закривання знання. Ключ Папесси повернутий вгору як символ відкритої таємниці.

Коли вперше зявиться завіса за спиною Жриці?

Поява колон за спиною

Вперше ідею поєднати Аркан Папеса з двома колонами висунув французький окультист Еліфас Леві у своїй праці «Вчення та ритуал вищої магії» (1856). Леві не малював повноцінної колоди, але у своїх текстах та начерках прямо описав Папесу як Ісіду, що сидить між двома стовпами святилища — Яхін (Jachin) та Боаз (Boaz).

Перша Корона Ісіди: Освальд Вірт (1889 рік)

Остаточний канон: Артур Едвард Вейт (1909 рік)

Вейт та художниця Памела Колман Сміт довели ідею Вірта та Леві до довершеності:

• Вони винесли колони з заднього плану на передній.
• Надали їм контрастного забарвлення (чорна і біла) та підписали літерами B (Boaz) і J (Jachin).

Друге ім’я аркана: Ісіда (під покривалом)

Леві першим фундаментально пов’язав Аркан із Ісідою Завуальованою (Isis Unveiled), описавши її як Жрицю та Хранительку таємниць Храму Соломона. Ми вже зауважили зв’язок Папеси та Магдалени. Власне, саме завдяки цьому Жриця носить синій колір.

Ідентифікація Марії, або кому саме служили тамплієри?

Офіційно Орден тамплієрів був присвячений Пресвятій Діві Марії (Notre Dame — «Наша Пані»). Усі їхні собори та суворі молитовні статути присвячувалися Богородиці. Проте історики вказують на навмисну семантичну дуальність:

• Під іменем «Марії» тамплієри одночасно вшановували як Діву Марію (непорочний, чистий дух, Небесну Царицю), так і Марію Магдалину (земну носію Христового знання, Духовну Наречену, втілення Софії).
• Для лицарів ця «Свята Марія» була зведеним образом Прекрасної Дами — трансцендентного джерела натхнення, чистоти та таємної мудрості (Gnosis), яке вимагало служіння духу, а не плоті.

Чому Жриця сама масонська карта?

Масонство будується навколо концепції «Шукача Світла»: неофіт із зав’язаними очима входить із зовнішньої темряви профанного світу до Храму, де він мусить свідомо скласти присягу, обрати циркуль і косинець і відтепер метафорично обтесувати свій грубий камінь, виборюючи Світло у Тьми.

Проте ця духовно-масонська динаміка містить у собі глибокий онтологічний асиметризм:

• Жінка як антипод Темряви: Жіноче начало не потребує ініціатичного вибору, аби опинитися на боці Світла. Жінка за своєю природою є матір’ю, носієм первинної Prima Materia. Оскільки темрява поглинає життя, а жінка — народжує, вона онтологічно і безпосередньо протистоїть нищенню власного потомства. Їй не потрібно «приймати рішення» протистояти темряві, бо її сутність уже виключає темряву.
• Чоловік як активне рішення та воля: чоловіче (активне, векторне, імпульсивне) начало народжується в нейтральній або потенційно руйнівній зоні. Чоловік мусить здійснити свідомий акт волі — стати на шлях лицарства, як Парсифаль, скласти обітницю і прийняти рішення боротися з темрявою. Його духовний статус не даний йому від народження; він здобувається через вибір, випробування та служіння.

Шлях Парсифаля: від лицаря Прекрасної Дами до Вівтаря Мудрості

У легенді про Грааль Парсифаль починає свій шлях як неук, але, рухаючись крізь випробування, він вчиться служити не просто плотській жінці, а Прекрасній Дамі (Софії / Духовній Нареченій). Служіння їй — це для чоловіка вольовий трансформуючий вибір. Щоб перемогти темряву (Замок Клінгсора, власні пристрасті та духовну сліпоту), він повинен вирішити служити світлу.

Третє ім’я аркана The High Priestess

Артур Едвард Вейт зробив фінальний розрив із назвою «Папеса» та перейменував її на Верховну Жрицю.

The Priestess of the Silver Star (Жриця Срібної Зорі)

Алістер Кроулі в 1944 році додав титул аркана в системі Телеми. Кроулі підкреслив зв’язок Жриці зі Срібною Зорею, найвищою інтуїцією, чистою духовною сутністю та прямою стежкою через Безодню. В єгипетській міфології Ісіда пов’язана із зіркою Сіріус (Срібною Зорею).